•      Іллінецька міська рада

• 

  

  •  Адреса      22700    Україна, Вінницька обл.

  •                                м.Іллінці, вул.Леніна,19                                                                                                          

  • Телефон             (043-45) 2-35-38

  • Факс                  (043-45) 2-35-38

  • E-mail                 rda@ukrpost.ua   (для Іллінецької міської Ради

  •                   rda_illinec@vin.gov.ua   (для Іллінецької міської Ради)

  •       

  • Голова    Яременко Сергій Арсентійович    2-35-38

  • Секретар            Мороз Людмила Іванівна                 2-34-38

     Іллінці - адміністративний центр Іллінецького району, з 1986 року у статусі міста. Розташоване в низинній місцевості при злитті струмків В’язовиця і Собок, що впадають у річку Соб – притоку Південного Бугу.

       Територія нинішніх Іллінців була заселена осілим населення близько двох тисяч років тому. В околицях міста добре збереглися помітні залишки скіфських курганів (ІУ-ІІІ ст.. до.н.е.), досліджено залишки слов’янського селища – одну з найбільш древніх археологічних пам’яток У ст.н.е. із фрагментами залізоплавильних печей, житла з кам’яними печами.
     У період ХІУ-ХУ ст. наше місто згадується як досить великий населений пункт, подарований у 1448 році польським королем Казимиром його вельможі Менку за ратні подвиги. У той час місто називали Линці.

 
     З народних переказів та історичних документів маємо дві версії походження назви міста. У давнину через Липовець, Іллінці, Умань проходив торговий шлях. Чумаки, вирушаючи вранці з Вінниці, прибували ввечері до нашого містечка, стомлені і голодні. Лунала команда: «Гей, хлопці, соб на линці», і чумаки із задоволенням повертали до річки, де в той час водилося багато линів.   Так за багато років за річкою закріпилась назва Соб, а за населеним пунктом – Линці, згодом Лінці, Іллінці.
     Є ще один варіант походження назви міста. Одним із найперших старшин у цьому населеному пункті був поселянин на ім’я Ілля. Від його імені і почали називати місто

.
       Про Іллінці не раз знаходимо згадки в історичних документах пізнішого періоду.
Багато видатних діячів визвольного руху українського народу проти турецько-татарських та польських поневолювачів побували в Іллінцях. Так, у 1650-1651 роках Іллінецького сотника Івана Туровця неодноразово відвідував тогочасний кальницький полковник Іван Богун – талановитий полководець, соратник Богдана Хмельницького. Частим гостем Іллінецької сотні (1659, 1661, 1671 роки) був Іван Сірко, який згодом став знаменитим кошовим отаманом Запорізької Січі. Існує версія, що в Іллінцях зупинявся сам гетьман України – Богдан Хмельницький.
     В Іллінцях народились і провели дитинство відомі поети, представники «української школи» в Польській літературі Тимко Падура і Северин Гощинський.
     З 1818 року в Іллінцях знаходився штаб В’ятського полку російських військ, яким з 1821 по 1825 рік командував П.І.Пестель – керівник Південного товариства декабристів.
     Після скасування кріпосного права в місті почали діяти церковно-приходські школи. У 1881 році тут було засновано сільське двокласне училище, першою попечителькою якого була власниця Іллінецького маєтку княгиня О.П.Демидова-Сан Донато.  У 1882 році в Іллінцях відкрито лікарню.
     Починаючи з 1866 року, коли Іллінці стали волосним центром Липовецького повіту Київської губернії, місто почало активно розбудовуватись. Так, у 1900 році нараховувалось 1185 дворів і 9400 жителів. У 1875 році княгиня Демидова-Сан Донато збудувала цукровий завод.
     У грудні 1917 року у місті було встановлено радянську владу. У березні 1918 місто окупували війська Кайзерівської Німеччини, у травні 1919 року - генерала Денікіна. У 1920 році відновлено радянську владу в місті.
     Відповідно до нового адміністративного поділу у 1923 році Іллінці стають райцентром    Бердичівського округу, з 1925 – райцентром Вінницького округу, з 1932 – райцентром Вінницької області.
     23 липня 1941 року місто було окуповане гітлерівськими військами, майже 3 роки тривала окупація. За цей час фашисти розстріляли 2489 іллінчан. Визволено місто у березні 1944 року.
Нині місто має розвинену соціальну сферу. Працює центральна районна лікарня, Будинок культури, 3 загальноосвітніх школи І-ІІІ ст., п’ять дитячих садків, школа естетичного виховання, дитячо-юнацька спортивна школа, Будинок школярів та юнацтва, 2 бібліотеки, Іллінецький державний аграрний коледж.
    З промислових підприємств на території міста функціонують ТОВ «Люстдорф», яке займається переробкою молока, цукровий завод, державне підприємство «Іллінецьке лісове господарство», будівельні організації та транспортні підприємства, ряд малих приватних підприємств.


 

На головну  Вгору ^

 Copyright © 2009 designed by Golubeva Оlena