ДО 150-РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ РІДНОЇ АЛЬМА-МАТЕР

УКЛІН ТОБІ, РІДНА ШКОЛО !
Роздуми-сповідь випускниці Кальницької середньої школи…



Цей рік у житті мого рідного Кальника – урожайний на ювілеї: 18 вересня тут святкуватимуть 150 –річчя з дня народження Кальницької загальноосвітньої І-ІІІ ст. ім Я.Івашкевича школи (у січні 2010 р. «виповнилось» 100 років її головному корпусу), а 14 жовтня на кальницькій землі весь район святкуватиме 20-річний ювілей відродженого Кальницького козацького полку ім. І.Богуна ( 29 вересня 1990 р. - дата першої козацької ради).

Але ці славетні події стосуються мабуть не лише кальничан, учнів та випускників місцевої школи і козаків Кальницького козацького полку. Віриться, вони стануть святом для усіх жителів Краю Присоб’я та співвітчизників, чия доля переплелась з Кальником, Кальницьким полком та Кальницькою школою…

* * *
Освіта в с. Кальник набагато старша того поважного віку, який ми будемо ушановувати у вересні цього року, оскільки сам Кальник має велику та славну історію, яка сягає сивої давнини. Кальничани говорять: «Освіта тут була завжди !». Тож не зроблю ніякого відкриття, якщо і я скажу, що історія нинішнього села Кальник, а в минулому великого міста, та історія заснування Кальницької школи тісно переплелись. У своїх роздумах я намагаюся зрозуміти глибинні корені просвітництва у с.Кальник, особливості статусу рідної Альма-матер, і подібно пташці, яка хвалить своє гніздо, хочу розповісти про цей дивовижний храм науки та берегиню людських чеснот, про її чудових Учителів та Учнів...І про священну праотчу кальницьку землю – чарівний куточок Поділля…

Край Присоб’я, Кальник мають дивовижно цікаву та водночас багатостраждальну історію. Ця земля дихає історією… Це часточка батьківщини протоукраїнської мови та скіфський герос, берегиня черняхівської та трипільської культури…Це і край козацької вольності – з 1648 до 1712 року Кальник був полковим містом і центром значущої адміністративно-територіальної та військової одиниці Правобережної України - Кальницького козацького полку, який зіграв доленосну роль в історії України. Його очолювали відомі полководці Іван Богун, Іван Сірко, Остап Гоголь, Іван Федоренко...
Тож не дивно, що Іллінеччина – не тільки козацький, а і партизанський край!... Тож не дивно, що саме тут, в краю козацької вольності, ще за рік до проголошення незалежності нашої держави, відродився Кальницький козацький полк у своєму історичному центрі – Кальнику. А згодом «у бронзі» сюди «повернувся» і славетний кальницький полковник Іван Богун…


* * *
На сьогодні ще немає цілісної науково версії сивочолої історії Кальника , зокрема Кальницької школи , але дослідженням її успішно займаються науковці та краєзнавці, серед яких найперше випускники Кальницької школи різних років: доктор історичних наук, професор КНУ ім.Т.Шевченка, завідувач кафедри Г.Д.Казьмирчук та його донька, викладач цього ж навчального закладу М.Г.Казьмирчук, подільський поет В.Ф.Сокіл, досвідчений краєзнавець, кальничанин В.В.Мацько, учитель Гайсинської школи Г. О.Таченко та краєзнавець Т.І.Моторна (автор), а також її доньки Тетяна та Олена Голубєви (в рамках Малої Академії Наук (Київ) ними було успішно захищено кілька наукових робіт з історії Кальника - батьківщини пращурів та підготовлено публікації в різних ЗМІ).
Славить свою праотчу землю, високо несе у світи ідеали гуманності і добра та підтримує в цьому своїх земляків колишній учень Кальницької школи (народився в с. Кантелина), а нині доктор юридичних наук, професор КНУ ім. Т.Шевченка та багатьох Університетів світу, Суддя Європейського Суду з прав людини В.Г.Буткевич. Цікаво, що його батьки теж закінчили Кальницьку школу. Тож можливо саме тому вони і сина Володимира віддала навчатись до Кальницької школи
налізуючи недавно фотоархів своєї матері С.П.Ящук, в минулому учителя Кальницької школи, раптом зробила відкриття: мати В.Г.Буткевича – С.І.Кривоніс та моя навчались в одному класі і були випускницями першого довоєнного випуску Кальницької «десятилітки»…)
* * *
«Освіта в с.Кальнику розвивалася відповідно до вимог часу, запитів суспільства та економічного розвитку краю і є показовою для всього освітянського процесу. Це був не поодинокий випадок» - наголошує Г.Д.Казьмирчук та М.Г.Казьмирчук у своїх дослідженнях. І це беззаперечно, як і те, що кожна школа по-своєму цікава та неповторна.
Тож які особливості має моя рідна Альма-матер – сказати і легко, і водночас важко - щоб не зробити боляче іншим – бо ж вона найкраща, найрідніша в цілім світі!

Школа на селі завжди була чимсь більшим, ніж школа у місті (даруйте – і особливо великому та сучасному) - це був не лише храм науки, а й культурний та ідеологічний центр, народний театр і трудове - дідівське - поле. І не тільки для дітей та підлітків, а й для їх дорослих батьків та літніх людей. А головне, що сільська школа завжди була берегинею високої моральності. І Кальницька школа не виняток в цьому. Тут завжди жив дух вольності, зберігались кращі традиції, які започаткувала плеяда учителів ще на зорі юності Кальницької школи. Біля неї завжди гуртувались передові уми, які несли у народ розумне, добре та вічне. ….

Не помилюсь, якщо скажу, що таких світочів у Кальнику було не менше, ніж будь де з навколишніх сіл, і вірогідно, що освіта тут була на порядок вища, оскільки цього потребував його статус міста, волосного центру…і його давня історія – давня культура. І навіть тоді, коли зникли передумови для повернення його колишнього економічного розквіту, все ж у його «генетичній пам’яті» залишились ці уперті факти-чинники історії…
Є багато інших незвіданих сторінок історії Кальника періоду становлення Кальницької школи, які безпосередньо могли впливати на рівень освіти кальничан та тих, хто тягнувся до цієї школи з навколишніх сіл (Шабельна, Кантелина, Хрінівка, Сорока, Жадани, Пархомівка, Василівка …).
«Ця подія (ювілей – авт.), принаймні нам, кальничанам, має нагадати про необхідність бачити та цінувати історію своєї батьківщини як таку, що формувалась не одне століття… на перетині глибоких культурних, історичних, демографічних, освітянських… пластів розвитку людського суспільства» – це думка В.Г.Буткевича, з якою не можна не погодитись.

Ми, кальничани, маємо не тільки гордитись своїм рідним селом, а й берегти та цінувати усе, що нам дала доля – жити в Кальнику, нести у своєму серці краплину його давньої культури, навчатись в Кальницькій школі. Історія праотчої землі та рідної Альма-матер нас зобов’язує тримати певну планку у житті. А ще краще, коли ця планка буде постійно рости - це буде кращою вдячністю їм за все те вічно безцінне, що вони нам дали…
Тож перегорнемо назад пожовклі від часу сторінки писемних джерел, щоб стати очевидцем народженняяк праматері сучасної Кальницької школи…

* * *
«Сільське училище», тобто церковно-приходська школа відкрилася при церкві Різдва Пресвятої Богородиці в с. Кальник у 1860 р. Спочатку вона займала селянську хату, а з 1867 р. містилася «в будинку при Волосному управлінні. В ній у першому році її діяльності навчалося «первоначальной грамоте» 16 хлопчиків і 6 дівчаток…»-.за дослідженням архівних матеріалів Г.Д.Казьмирчуком та М.Г.Казьмирчук (монографія «Освіта в селі Кальнику»).
У 1882 р. за клопотанням кальничан… «перед міністром народної освіти» через інспектора «народних училищ Київської навчальної округи» та з «благословення Божого», яке поклав Преосвященний владика Уманський єписком Михайло, «в с.Кальнику Липовецького повіту було відкрито однокласне народне училище Міністерства народної освіти…» (за тими ж джерелами).
Неможливо в кількох рядках відобразити деталі становлення освіти в с. Кальнику. Тож дозволю собі лише фрагментарно перечислити віхи її історії .
Згодом у Кальнику буде відкрито приходське жіноче училище (1902 р., одночасно продовжує діяти однокласне міністерське училище) та приходське двокласне народне училище (1907 р). У січні 1910 р. відкрились двері Кальницького двокласного училища з п’ятирічним терміном навчання (головний корпус сучасної школи). З 1921 р. тут починає діяти 4-річна трудова школа, яка з 1932 р. набуває статусу семирічної, а з 1937- десятирічної. А уже 1940 р. Кальницька школа благословить у доросле життя своїх вихованців - випускників першого довоєнного випуску «десятилітки» … І тільки в 1953 р. Кальницька «десятилітка» матиме свій наступний і перший повоєнний випуск...дітей війни…


* * *
Відомо, що кожна школа славиться своїми учителями й учнями…Тож ким славиться Кальницька школа?

«З джерел відомо, що одним із перших відомих нам учителів…у 1863 р. був «дуже хорошої» поведінки 18-річний житель села Хринівки (сусіднє село – авта.) Іннокентій Гаврилович Островський», а «основним предметом у школі був Закон Божий»(за Г.Д.Казьмирчуком та М.Г.Казьмирчук).
Саме цей предмет в Кальницькій школі викладав місцевий священник В.З Войнарський, який «крім закону Божого, викладав «слов’янську і російську граматику, рахування»…Напевне, він і був першим учителем кальницької школи…» ( за тими ж джерелами).
В.З.Войнарський замінив після смерті священослужителя І.С.Черняка…Іван Степанович Черняк та його дружина Текля померли в Кальнику та поховані тут (могили не знайдені)…Їх донька поріднилась (вийшла заміж) з Войнарськими . Прізвища Черняк-Войнарські – серед гілки роду Достоєвських (за М.Богдановим-Москва та М.Роговим-Липовець- Вінниччина).

Закон Божий в кінці ХІХ ст. у Кальницькій школі читали два дядьки Михайла Грушевського – Микола та Михайло Оппокови, які були священослужителями у кальницькій церкві. Чи вели вони інші предмети – цілком можливо…Отець Микола був батьком восьми дітей. А родина Оппокових, як ніхто, дбала про освіту дітей… Помер та похований теж в Кальнику… (за Г.Шевчук, М.Кучеренком, С.Паньковою, «Я був їх старший син»)…
М.Грушевський досліджував велику та багатостраждальну історію Подільського краю та Кальницького полку. Цю землю він назвав «театром епохальних баталій» періоду національно-визвольної революції 1648-1667 рр. Історія цієї землі теж вплинула на його життєвий вибір.

Цікаво й те, що саме тоді, коли Кальник перебував на гребені свого економічного розквіту ( і школа теж не відставала !), у ньому певний час жив та працював професор Імператорського Університету Св. Влодимира у Києві, патріарх вітчизняної історії та археології В.Б.Антонович. У 1891р. він проводив розкопки скіфських городищ-курганів на його околицях та відвідував Кальницьке однокласне міністерське училище. Думається, зустріч ця була неперевершеною…
Великий корифей історії дав достойну оцінку історії прадавньої кальницької землі (як значущої сторінки в історії України), а нове покоління вихованців Кальницької школи вшановує його пам’ять. Удень святкування ошатного ювілею Кальницької школи (18 вересня 2010 р.) відбудеться урочиста церемонія з нагоди відкриття на її фасаді меморіальної дошки на честь В.Б.Антоновича.

Ініціатива та підтримка цього заходу (а також і участь!) -- відомого сучасного професора історії Г.Д.Казьмирчука . Завдячуючи йому (і співавтору- доньці!) ми маємо ґрунтовні наукові - і поки що єдині- дослідження з історії Краю Присоб’я, Кальника та Кальницької школи (її150-річного віку!)
За спогадами Г.Д. Казьмирчука: «Саме дух дідівської землі з її великим та героїчним минулим зробили з мене професора історії». Саме цей козацький дух- дух вольності та патріотизму, який береже генетичну пам’ять та живить почуття вдячності своїм пращурам цілих поколінь кальничан, єднає нас, випускників Кальницької школи, якими б ми і де б ми не були.


* * *

«У Кальнику проживала ціла колонія польської шляхти. Особливо з 60-х ХІХ ст.., коли почав працювати цукровобуряковий завод. Проживала тут і високоосвічена сім’я бухгалтера цієї цукроварні Болеслава Антоновича Івашкевича.» і потрібно ще дослідити, яке відношення склалося з Кальницькою школою у трьох його дітей, серед яких був і майбутній великий польський письменник та громадський діяч Ярослав (Ліон) Івашкевич (нар.20.02.1894 р. та жив у Кальнику до восьми літ).
Принаймні він чи не єдиний із кальничан свого часу не тільки навчався, а й закінчив Імператорський Університет Св.Володимира у Києві….- зауважують у своїх дослідженнях Г.Д.Казьмирчук та М.Г.Казьмирчук.

…У 1978 р. Я.Івашкевич разом із Д.Павличком відвідали Кальник та Кальницьку школу… Д.В.Павличко відвідав після того Кальник ще двічі –у 1982 та 1984 роках, але вже без свого друга Ярослава…
Про ці зустрічі із славетним письменником та громадським діячем Д.В.Павличком пам’ятаютьв Іллінцяцх, в Кальнику і в Кальницькій школі . Щирими словами Дмитра Васильовича (другий запис - Ю.Щербака) починається «Книга відгуків» чудового краєзнавчого музею (діє при Кальницькій школі понад три десятиліття).…А у дворі школи ошатну крону пустила берізка, яку він посадив разом з польськими письменниками … І ми вдячні Дмитру Васильовичу за всю його неоціненну працю в ім’я рідної України, і за увагу до кальницької землі. А ще за те, що Він щиросердно прийняв запрошення на ювілей школи!

Тож зрозуміло, чому у дворі Кальницької школи стоїть пам’ятник Я.Івашкевичу ; чому цій школі у лютому 1984 р. присвоїли його ім’я; чому її частими гостями є представники Посольства Республіки Польща в Україні. Зовсім недавно, в травні 2010 р., на кальницькій землі гостинно прийняли (приватний візит) шановного Посла Республіки Польща пана Яцека Ключковскі з дружиною Евою.
І є надія, що шановний Посол пан Яцек Ключковскі з Дружиною зовсім скоро знову завітають до Кальника, оскільки вони з радістю прийняли запрошення на ювілей школи, яка з честю носить ім’я великого сина двох народів –українського та польського.
А Кальницька школа чекає на усіх своїх гостей!!!

* * *
Кальник та Кальницька школа періоду Голодомору 1932-1933 рр., репресій та Великої Вітчизняної Війни – це окрема велика та болюча тема… Щоб передати дух кальничан-воїнів та кальничан-трударів , серед яких правофланговими були учителі та учні Кальницької школи, не вистачить і солідної праці…Цей період залишив в усього народу невиліковні душевні рани.
Кальничани пам’ятають усіх своїх героїв…

Учителі були в перших рядах, і коли піднімали країну з розрухи, будували «соціалізм» та «комунізм». Вони завжди були взірцем для своїх учнів.
У школі завжди жив дух вольності, зберігались кращі традиції, які започаткувала плеяда учителів ще на зорі її (школи) юності.

Кальницька школа відкрила свої двері уже в наступному місяці після звільнення Вінниччини (березень 1944 р.) від окупантів. А перший повоєнний випуск десятилітки припав на 1953р.(директором був І.Г.Моторний (батько авт.)) Випускались… діти війни…Яка страшна в поєднанні цих слів їх суть !...Тож скільки учителям потрібно було мати витримки, душевних сил та доброти, щоб допомогти родинам вилікувати дитячі душі...та «вивести їх у люди»…

На той час у Кальницькій школі працювали учителі, які розвинули кращі традиції своїх попередників та задали ритм життя і праці не одному поколінню педагогів та учнів. Вони належали до когорти тих педагогів, які за будь-яких обставин несли свою високу місію.

Усі вони пережили Голодомор та війну, а директор школи І.Г.Моторний (батько авт.) був реабілітований (після репресії), чоловік учителя Г.В.Дриги був репресований та розстріляний, учителі С.П.Ящук(мати авт.) та А.С.Драмарецький пройшли підпілля… учителем початкових класів працювала М.Н.Косова - дружина відомого народного месника Тихона Косова. Їх син Іван Косов стане героєм Афганської війни…

За їх переконанням, педагог мав не тільки нести знання, а й захищати ідеали добра, справедливості та безкорисливості; передавати поколінням духовні цінності, якими жило та буде жити людство; і тільки через любов, довіру та переконання лежить стежка до серця дитини… І вони знаходили ці стежки!...І багато дітей «вийшло в люди»…

Серед тих дітей був і відомий нині краєзнавець, учитель-пенсіонер Кальницької школи Віктор Васильович Мацько, який і сьогодні переймається її проблемами. Він годинами може розповідати про ті часи, в т.ч. і про рідну школу., багато опублікував матеріалу. Але цього сказати було б замало, бо темою досліджень краєзнавця Віктора Васильовича є не тільки історія Кальника та рідної школи, і не тільки тих подій, очевидцем яких він був сам.
Завдячуючи йому Кальник , Шабельна та Кальницький козацький полк мають свої герби… Завдячуючи йому не тільки кальничани відкрили для себе багато невідомих сторінок з історії рідного краю і свого Роду та стали (і є сьогодні ними !) учасниками багатьох його ініціатив…

* * *
Час невпинно летить і залишає по собі не лише спомин, а й добрі справи…
Учителі Кальницької школи, нині пенсіонери, В.В.Мацько та М.С.Баніт (теж вихованець Кальницької школи!) були ініціаторами відродження у 1990 р. Кальницького козацького полку, і стали його правофланговими: 20 років полковником є М.С. Баніт, а писарем - В.В.Мацько. Старшина полку разом з дирекцією школи та місцевою владою успішно ведуть роботу по вихованню підростаючого покоління у дусі патріотизму. Досвід Кальницької школи гармонійно ужився в життя інших шкіл Іллінеччини (Дашів, Бабин, Паріівка…)
Полковник, учитель-пенсіонер М.С. Баніт має великий авторитет у своїх земляків, а найперше – у своїх трьох синів-орлів, які теж є козаками Кальницького полку. Вони були одними з перших учнів Кальницької школи, яких висвятили в козачата на зорі відродження полку.

При підтримці обласної та районної влади в Кальнику у квітні 2009 р. в рамках історико- краєзнавчого комплексу «Козацька левада» на честь 360-річчя створення історичного Кальницького козацького полку було висаджено Парк козацької слави - силами учителів, учнів школи і козаками відродженого полку.

Художньо-самодіяльний колектив «Мрія» (Шабельна, підпорядковане сільській раді Кальника) вийшов на велику сцену та отримав звання народного колективу - хіба мало праці вклав у цю справу художній керівник В.М.Карпенко, кальничанин, учитель-пенсіонер Кальницької школи та її вихованець, який і сьогодні керує ансамблем.
А створення музею народознавства «Подільська світлиця» (2009 , ентузіаст та хранитель музею – завуч школи А.М.Вовненко) чи краєзнавчого музею, який функціонує (та поповнюється) при школі понад тридцять років ( завідує музеєм Т.А. Семенець – учитель історії)… - це лише окремі приклади великої роботи (в основному за минулий рік), в якій тон задають учителі та вихованці Кальницької школи, починаючи з сільського голови П.О.Корецького - мудрого керівника та захисника кальницької громади.
На рахунку учителів та вихованців Кальницької школи ще багато ініціатив та великих справ впродовж всієї її історії –і їх навіть немає можливості перечислити. Щоб дізнатись яких –потрібно перечитати та пережити всю історію Кальника - до останньої краплини, принаймні за останніх150 років. І жити тут… Чи хоча б приїхати до Кальника, поспілкуватися з добродушними кальничанами, учителями , учнями та випускниками школи. І щоб своїми очима побачити та відчути його помітну ходу до історичної правди….

* * *
А шкільних традицій в Кальницькій школі з роками не зменшилося. Саме вони надають їй неповторності та самобутності. Тут пам’ятають династії учителів Куценків-Нуждів- Мацьків, Мемруків, Моторних-Ящуків, Коваль-Пільщикових- Бондарів…
Не перевелись тут учительські династії і сьогодні. А колишні вихованці школи здобуваючи педагогічну освіту, теж, як і раніше, повертаються працювати в рідну Альма-матер учителями. Серед таких - і нинішні учителі школи Т.А.Семенець (Горобець), О.І.Легоцька -Фльорко, Л.С.Цибульська (Сомик), Л.А. Кочмар…А учитель Н.М.Святенко- Фльорко у своїй рідній Альма-матер працює 43-й рік!
Два десятиліття педколективом керувала В.В.Матвієнко- обдарований педагог, мудрий організатор, високогуманна та щиросердна Людина, яка і сьогодні уважна до свого дітища – Кальницької школи. Вона передала цінні надбання керівника та педагога своєму наступнику…
Тож з її легкої руки школою восьмий рік керує досвідчений педагог з 30-літнім стажем Людмила Вікторівна Бибик, випускниця Орловського педінституту, для якої Кальник та Кальницька школа стали рідним домом. Вона зуміла об’єднати учителів у згуртований колектив однодумців, а учнівський – в одну велику та дружню сім’ю. Двічі за останні п’ять років Кальницька школа була на районній Дошці Пошани. Навчально-виховний процес тут зорієнтовано на здібності, схильності, потреби й життєві плани кожного з вихованців. А зусилля вчителів спрямовані на підвищення ефективності навчально-виховного процесу, впровадження в практику роботи інноваційних педагогічних технологій.
Та найголовніше те, що нинішні учителі та учні Кальницької школи заслуговують на увагу та повагу, оскільки працюють з повною самовіддачею та примножують кращі традиції школи!

Віктор Сокіл- подільський поет, співець рідної землі, опублікував з десяток своїх книг чудових віршів та нарисів про Кальник, Кальницький козацький полк… і стільки зворушливих рядків про рідну школу, Учителів…і свою першу учительку М.М.Ящук-Плаксій (і мою –авт.) - бо хіба ж можна їх не пам’ятати … Багато з них успішно напророкувало учительську стезю своїм учням …
Усіх учителів: високоосвічених, глибокоінтелігентних працівників педагогічної ниви, Людей з великої літери, які самовіддано працювали у Кальницькій школі, пам’ятають поіменно.. Усі вони на Галереї Пошани Кальницької школи. Їх імена навіки вписалися золотими літерами в історію Кальника. Вони живуть у серцях їх вихованців.

* * *
Впевнена, не мене лише одну окрилює радість та охоплює гордість, що я мала можливість навчатися в Кальницькій школі – духовному храмі, академії мудрості. І не тільки в переддень свого великого ювілею Кальницька школа має нагоду пишатися своїми учителями та вихованцями, які стали героями мирної праці і поля бою, гідними трударями на пшеничних полях та вчених нивах, діячами мистецтв та культури, людьми різної, але чесної праці, тими Людьми, які не посоромили ні ділом, ні помислом отчого дому, рідної землі та рідної школи. Які стали гордістю нашої держави!
Серед них - народний месник, славнозвісний командир партизанського загону Ковпаківського з’єднання Іван Калашник та Герой Радянського Союзу льотчик О.С.Западинський, яким у Кальнику установлені пам’ятники ; герой Афганської війни, орденоносець І,Т.Косов; доктор юридичних наук, професор КНУ ім. Т Шевченка та багатьох Університетів світу, Депутат Верховної Ради У скликання(1994-1998 рр.), Суддя Європейського Суду Володимир Буткевич (за оцінкою Кембріджського Університетувін - серед кращих у світі докторів права); доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів КНУ ім.Т Шевченка Г.Д. Казьмирчук; подільський поет та громадський діяч В.Ф.Сокіл; знаний краєзнавець та продовжувач вчительської династії В.В. Мацько, Полковник відродженого Кальницького козацького полку М.С.Баніт; бувший голова Іллінецької Районної Ради, а нині заслужений пенсіонер М.М. Ящук; учитель- пенсіонер В.В.Матвієнко,учитель української мови та літератури Н.М.Святенко (працює на педагогічній ниві 45-йрік), Кальницький сільський голова П.О.Корецький…


Галерея Пошани продовжується…Тут імена усіх – хто полинув у світи та прославив своїми ділами праотчу землю, і тих, хто залишився жити та працювати на рідній землі, підносити її велич своїм трудом та піснею,… чиї діти, внуки та пра…правнуки здобували та здобувають освіту в рідній для них, пращурів, Альма-матер – Кальницькій школі. Це надія Кальника і нашої держави! Це совість тих, хто полинув назавжди та безповоротно у далекі світи і забув про своє генетичне коріння, свій рідний Кальник та Кальницьку школу. Але я чомусь впевнена, що таких дуже мало. Бо подоляни, кальничани - люди особливі – справжні патріоти своєї землі.


* * *
Можливо хтось скаже, що це філософія. Не заперечую. І фундамент її закладався в Кальницькій школі - школі, яка для нас, її випускників, впродовж всього життя буде мірилом людської гідності, праведності, твердості духу, громадянської позиції та духовності. Ця філософія має право на життя уже лише тому, що вона справедлива. І дає надію! А посіяні зерна «Розумного, доброго, вічного» дають прекрасні сходи та врожаї!
Чи ж не цим пишається кожна школа! Чи ж не це є гордістю і моєї рідної Альма-матер. Цим гордимося і ми, її випускники. І щоб упевнитись в цьому, досить лише переступити її поріг та пройти чистими, світлими, затишними коридорами, заглянути в затишну учительську, яка береже священний дух поколінь учителів та учнів; кинути хоча б одним оком на Дошку Пошани учнів, їх численні грамоти та кубки (привезені навіть із Європи; багато учнів мають перемоги на предметних олімпіадах різних рівнів), з любов’ю виготовлені змістовні стенди-поради, чудові виставки дитячих малюнків… доглянуті живі квіти…
Завітайте на хвилиночку, уловіть шкільний дух…мелодію шкільного дзвоника…запах парт та чорнобривців першого вересня… чи духмяний запах пирогів із шкільної їдальні… Хіба лише мені залоскоче в ніздрях від «пончиків Баранської»…Пам*ятаєте?...А наших добрих терпеливих «няньок» Г.І.Кравченко, А. С.Голубович, А.С.Могилу-Габрук?... Ми бачили (і допомагали!), як їх руки надривались та «буряковіли» взимку від «в’язок дров» - «щоб отопити школу», та десятків відер води– «щоб вимити скрізь…щоб було чисто та гарно!»…
Згадайте їх добрим словом та не забудьте уклонитись сьогоднішнім дбайливим «берегиням чистоти» - О.І.Лисенко (працює тут 30 літ!) та Н.В.Баголі-Калашник (випускниця школи)...

Прийдіть, загляньте в розумні очі старшокласників, усміхнені, допитливі очі «першачків»… сядьте поруч з ними за парту… І хай Вам, як і їм стане тепло й затишно від кольорової гами шпалер у початкових класах… лагідного та спокійного голосу Учителя, його вимогливих та водночас добрих очей … і отого виведеного старанно дитячою рукою «Розумного, доброго, вічного»… Чи ж то не Ви самі - отой трохи невпевнений «першачок»?
А «усміхнені очі хороші» -- чи ж не Ваша Перша вчителька дивиться на Вас з любов’ю та надією?...
Прийдіть! Прилетіть! Завітайте до рідної школи!

* * *
Сьогодні вкотре я припадаю долі перед своєю сивочолою Альма-матер за все, що я маю в житті! І тричі – за що не маю!!! За те, що вона була рідним домом і моїм батькам-учителям! За те, що свято береже пам’ять про усіх своїх Учителів та Учнів.
Я шлю доземний уклін Учителям-ветеранам (пенсіонерам) і сьогоднішнім Учителям Кальницької школи, її директору Л.В.Бибик - своєю невтомною працею вони підносять авторитет школи та примножують її кращі традиції ; високо несуть звання Учителя та бережуть рідний дух Кальницької Школи !!!
А усім її учням я бажаю міцного здоров’я, щасливого дитинства, романтичної юності, відмінних успіхів та високих злетів! Бажаю їм стати гідними людьми та через усе життя пронести вірність отчому дому і рідній школі !!! А це велика місія! І велика честь!
Я низько схиляю голову перед світлою пам’яттю моїх Батьків-Учителів та Учителів, які мене навчали, перед пам’яттю усіх Учителів і Вихованців Кальницької школи, яких уже немає серед нас, живущих…
Я уклоняюсь доземно перед усіма, хто присвятив своє життя великій місії – вихованню дітей. І дякую усім, хто розуміє та підтримує ділом і словом цю велику гуманну справу!!!

Усім кальничанам, та випускникам Кальницької школи, де б вони не були, так і хочеться сказати: до зустрічі на праотчій землі, у рідній школі… і на усіх переправах життя! Єднаймося у будні та у свята. Зустрічаймо дорогих гостей !
І нехай нам усім щастить!


З любов’ю та повагою,
Випускниця Кальницької середньої школи (1974 р.)
Член Оргкомітету з питань підготовки ювілею Тетяна Моторна
Кальник-Київ-Кальник
липень-серпень 2010 р.

 

   P.S. Матеріали опубліковані в газ. "Трудова слава" (м.Іллінці Вінницької обл.) в серпні-вересні 2010 р.


РІДНА ШКОЛО МОЯ, СИВОЧОЛА МОЯ АЛЬМА-МАТЕР…
                       Присвята до 150-річного ювілею…


Рідна школо моя, сивочола моя Альма-матер!
Ти для мене і храм, і звеличена батьківська хата.

Ти розхристаних душ наших вічне і вище мірило,
Світлий розум і дух, і надійна опора, і сила.

Я – частинка Твоя. Ти – любов моя перша і рання.
Ти - надія моя і найкращі мої сподівання.

У святий ювілей Ти як сонце у небі нам сяєш,
І як матінка нас на порозі усіх зустрічаєш!..

Ми до Тебе прийшли і самі вже давно сивочолі
На поклін за своє незрадливеє щастя і долю.

У безкраї світи ми пішли із Твойого порогу,
Та ніколи й ніде не забули до Тебе дорогу.

Та дорога лягла крізь серця і крізь душі дитячі.
Як згадаєш Тебе, засумуєш не раз і заплачеш.

Що у серці живе – передати так важко словами.
Пам’ятаємо все…-- ніби вчора було те із нами.

Наші думи летять, як до гнізд своїх вірні лелеки,
В коридори Твої - у прекрасне дитинство далеке…

Там Учитель стоїть й посміхається щиро до мене,
А кругом «першачки» - «жовторотики» – «щастя зелене».

Несміливо іду і простягую руки до неї –
До найпершої Вчительки – до матусі другої своєї.

А Вона обняла і за руку упевнено взяла.
Несміливість моя де й поділась - назавжди пропала…

Я на неї дивлюсь, як на зірку, що світить у небі.
І здається мені, що вже більшого щастя не треба.

Я біжу, я лечу у незвідані зоряні далі -
В десять пам’ятних літ…Закрутились чарівні скрижалі…

Схаменулась: невже те усе так далеко-далеко…
Моя нене, я тут – зустрічай свою птаху-лелеку !…

Рідна школо моя, сивочола моя Альма-матер!
Б’ю чолом я Тобі у Твоє ювілейнеє свято!...

Ти розхристаних душ наших вічне і вище мірило,
Наша сила і дух, тиха гавань й надійні вітрила !

Хай любов’ю сердець зігріваються наші дороги,
Що до Тебе ведуть, як до світлого Янгола Бога !

З любов’ю та шаною,
Від випускників усіх поколінь Кальницької школи

автор
Тетяна Моторна ( випуск 1974 р.)
 

 

 УЧИТЕЛЮ

Присвята Учителю на 150-річний ювілей рідної школи


Дорогий мій Учителю! Я Вас щиро вітаю !
Хай Вам буде сьогодні – із роси і води !
Дорогий мій Наставнику! Я Вас палко кохаю!
Бо душа Ваша щира має стільки краси!

Скільки літ пролетіло, як полинули в світ ми
Із затишного плеса -- із шкільної сім’ї.
Та залишилась школа Оберегом нам світлим,
А Ви, Вчителю рідний, -- Оберегом її.

Дорогий мій Учителю! Наймиліший на світі!
У це свято красиве нас гукають серця.
Щоби знов повернутись, і душею зігрітись ,
І заглянути в очі – у душі озерця.

Ми -- усі Ваші любі та допитливі діти.
Неслухняності нашій вже нема вороття.
Ми вже вмієм трудитись, й кожній миті радіти,
Й понад все бережемо найцінніше – життя.

Все, що маєм і вмієм, -- те від Вашого серця.
Те від посмішок Ваших й від легкої руки.
Крізь життя гострі скельця пронесли ми усе це,
Й збережемо у серці на прийдешні роки!

Мій Чарівнику милий! Найвірніший мій Друже !
Хай ромашками квітне Ваше поле життя!
Я сьогодні так хочу Вас побачити дуже,
Щоби Вам уклонитись й принести каяття !

Дорогий мій Учителю! Я Вас щиро вітаю !
Хай Вам буде сьогодні – із роси і води !
Дорогий мій Наставнику! Я Вас палко кохаю!
Бо душа Ваша щира має стільки краси!

З любов’ю та шаною,

Від випускників усіх поколінь Кальницької
середньої школи
автор  Тетяна Моторна ( випуск 1974 р.)




 

 

 

 

На головну  Вгору ^

 

                                    Copyright © 2009 designed by y y Golubeva Оlena